082008_032017 (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
082008_032017) wrote2015-07-29 02:49 pm
082008_032017) wrote2015-07-29 02:49 pm
Entry tags:
Неприховані чари Чорногори.
...We were here
Grieving the saddened faces
Conquering the darkest places
Time to rest now and to finish the show
And become the music, one with alpenglow(c)
Grieving the saddened faces
Conquering the darkest places
Time to rest now and to finish the show
And become the music, one with alpenglow(c)
"У мене будуть "власні" Карпати. З мавками і гашеними вугляме."
Нехай не дикі таємничі Мармароси, а заходжена туристами Чорногора, але ж я і тут до ладу не був. Це її Гнат Хоткевич називав "таємним джерелом всіх рік, і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд і ідеалів", це про неї його слова "Ось гніздо дощів, хранилище снігу, віковічне притулисько всіх озимнених і занадто гарячих! От де всі оті «Нечисті місця», «Прокляті озера», «Чортівські доли», «Дідчі верхи», всі зарослі непроходимим жерепом страшні полонини, зі схованками для ведмедів, вовків, диких кабанів і опришків!".
Нехай трохи людніше, та стежки ж і добре помарковані, і точно не загубишся, навіть не маючи досвіду. Нехай найпопулярніша, зате і найвища.
кичера - вершина
валандатися - плестися, повільно йти (с)словник гуцульської говірки
Чорногора, Чорногірський грунь, чи то "хребет" - гірський масив, що включає найвищі вершини українських Карпат: Говерлу, "дворогий" Петрос, Піп Іван Чорногорський, Бребенескул, без таблички, зате з ґрунтовною камінною ступою та однойменним льодовиковим озерцем у "котлі", гори Ребра, Шпиці - невисокі, але дуже круті і карколомні, Туркул і славетне озеро Несамовите, межу Івано-Франківської та Закарпатської областей, а також гора Дземброня, річка з такою ж назвою і найближче село.
"Навіщо ж ви обрали таке моторошне місце, Чорногору?", - питався один знайомий, і сам собі відповідав: "А, забув, ти ж любиш усе моторошне!"
Перше фото подорожі; Досить зловісно і моторошно?
Ну а це - (дуже приблизно) нами пройдений шлях.
Вона ж-бо найвища, а значить, найближча до сонця. Наприкінці липня на Чорногорі ще червень. Альпійські луки вкриті квітами, трави пронизливо зелені, у низинах в принципі не буває таких кольорів, що на фото зазвичай списують на фотошоп, а дехто зве "пластиковими", під карпатським сонцем, вони - реальність.
Закидаю геть подалі темні окуляри, без яких нічого не бачу в місті, вони чомусь непотрібні тут, на той "ультрафіолет, від якого в горах варто захищатися", зовсім не боляче дивитись, і хочеться бігати кам`янистими стежками, стрімголов, все швидше і швидше, (подалі від спогадів), не знаючи втоми. Я. Я ненавиджу бігати. І зазвичай намагаюся уникати цього процесу всюди, де тільки можна. Але не з цим карпатським вітром. Тут це не важко, так, ніби біжиш не наввипередки з ним, а узявшись за руки. Тут розумієш, що вислів "де тебе носить?" може бути не метафорою, і звідки тільки візьметься та незвична, небувала легкість, ніби тебе й справді "щось носить".
Дзвоники круглолисті, Campanula rotundifolia. Хоч ними вкриті всі Карпати, це не "дзвоники карпатські", дзвоники карпатські - то інший підвид. Окрім цього в Карпатах можна знайти ще штук 5 різновидів цієї рослини, високих, низеньких, синіх, білих, фіолетових, довгих, широких, волохатих.
Теж дзвоники. Але альпійські.
Лимонниця (або "крушинниця") звичайна; Крила блідо-зелені, а не яскраво-жовті, значить, самиця.
Якщо позаминулого року регулярно виходило "приїдь в інше місто, вилізь там повище, зустрінь схід сонця і замерзни нахрін", то цього літа персональний тренд змінився: "запхайся подалі і там обгори на сонці нахрін". Врахувати досвід сплаву Десною, і взяти козирка? Легку сорочку, але з довгим рукавом? Сонцезахисний крем хоча б? Пфф, це неспортивно, надто складно, тільки
Бинти на зап`ястках, серветки на шиї і ногах, "сідушка" на голові, штанини на руках, носа закриває приклеєний до окулярів пластирем шматочок упаковки від каші. А, і Петрос. Он там, на задньому плані. Четвертий день походу.
"Вітання, Земля, ми прийшли з миром".
Бребенескул (2032 м), друга по висоті після Говерли гора українських Карпат. ПІЧ у цьому списку лише на третьому місці, а Петрос на четвертому, хоча завдяки крутим схилам з деяких ракурсів візуально він здається навіть вищим за Говерлу.
Всі побачили озеро Бребенескул?
Десь на Ребрах
Конче необхідна річ в поході...
...лимонад! На кришталевій місцевій
Піп Іван Чорногорський.
Покинута обсерваторія на вершині зовні схожа чи то на середньовічний замок, чи то на каземат, всередині - сміття і сморід. Над нею реють круки, тихо прорізуючи чорними крилами неприродну синь небес, десь у них тут гніздо. Взимку я не схотів сюди дертися 5 кілометрів крізь заметіль, все одно ніц не видно ж буде. От, через пів-року дійшов таки. І коли, долаючи останні метри, закладає у вухах від вітру і незвички бігати, мить обірве всі довколишні звуки, залишаючи рівний писк на одній частоті і гупання серця, хитнеться земля і вповільниться рух світу перед очі, спливуть у пам`яті слова, ніби врешті стає на місце завершуючий кавалок мозаїки якогось давнього і складного ритуалу.
... I haunt your fears
Though you don't know of my duty
To lead your path
Because I'll take you home to rest
In my black wings enfolding you (c)
Далі буде.
Download Nightwish Alpenglow for free from pleer.com
no subject
а зиккурат на бребенескуле совсем из другого пространства. вообще. ничего земного
и мааленький чорный мотылек мимими
и вообще карпаты это зарааазно
no subject
чорные мотыльки там непуганные
пасуться пачками, и если какое-то время не делать резких движений, обседают смело
no subject
черные мотыльки - ухты!
no subject
у них только внутренняя сторона крылышек чёрная, а так, когда развернётся, то оно такое, типичное для наших широт - буро-оранжевое
no subject
измененное состояние сознания, наверное, плюс особого рода умиротворение и синхронизация с ритмами места
а вот это фото - это вообще
(тут было что-то про духовность, но я не могу описать словами. ну типа как если бы я туда забрался, я бы наверное вообще всё обо всём понял. Т.е. такое место где это возможно)
no subject
ой да, какой-то этот Бребенескул сильно непростой
мы возле него ещё потеряли тропинку, ну как, то есть, маршрут-то основной не потеряешь, его хорошо видно, но он идёт траверсом, а хотелось же на вершину залезть, так вот на саму вершину тропинку то ли потеряли, то ли и не нашли (хотя она есть, место хоженое-перехоженое в целом), и Совы пошли по (+-)траве/земле, забирая чуть назад, а мне стало влом забирать назад и я поломился напрямую по камням, там иногда надо было ползти "на полном приводе", помогая себе руками, это физически в принципе не сложно, но вот это чувство, когда напарники скрываются за холмом, и их не видно, когда ты остаёшься здесь один, оно совершенно особенное, не похожее ни разу на то, когда я от них удирал вперёд до этого или потом (ну, просто бывало такое - припёрло мне побегать в горах, например, или умёлся дрова искать, или сел воду набирать в ручейке, а они ушли вперёд, и т.д.)
Там кажется, вот знаешь, как будто ты личинка мелкая, но не беспомощное недоразумение вроде человеческого детёныша, а хоть молодой, но вполне способный себя обеспечить организм, и каждый шаг ближе к вершине делает тебя опытнее, крепче и взрослее, где надо быть предельно осторожным и внимательным, потому что они могут быть скользкими, шатающимися, не все лежат ровно, но всё же - где каждый поросший лишайником камень - поддержка и опора.
no subject
no subject
no subject
Обсерватория - это вообще мечта. Мне такое снилось несколько раз. Горы, где алхимики живут, смотрят за звездами и чешут великанских синих кошек.
no subject
а приезжай как-нибудь сюда. Как будет отпуск, может в следующем году, или когда, подумай о таком варианте его препровождения?
я бы показал тебе Карпаты )
хоть Чорногору, хоть Горганы, они более дикие
no subject
нужно будет её тщательно обдумать.
no subject
и держи в курсе своих соображений, чтоб и я со своими раскладами подгадал
no subject
no subject
no subject
видимо,
пока они меня просто к этому очень медленно и бережно готовят, гггне всё сразу )