This is archive of livejournal an_taro

Много кто слышал о таком районе Киева. А бывал?
Мышеловка - из тех краёв, где вы вряд ли будете "проездом", оказаться "по делам" тоже вероятность крайне незначительна, потому что очень немного там мест, и те весьма специфические, в которых можно иметь какие-то дела. Там не гнездятся офисы интернет-магазинов, да и с обычными не густо, нет развлекательных центров (и слава богу!) и даже супермаркетов. Госпиталь погранвойск, пара научных институтов, монастырь, кладбище.
Мышеловка - это такой обособленный партизанский угол столицы, куда ходит 2 маршрутки по одной улице, окружённый дремучими лесами частный сектор с милым сердцу рельефом "американских горок".  Посредине её пересекает огромный ров, куда и автомобильного проезда нет, только узенькие улочки-почти тропки между домами на его крутых склонах, а если выйти на открытое место, будет видна (уже ставшая родной - я вижу её каждый день из окна, только с другой стороны) труба реактора НИИ ядерных исследований.

( over the hills and far away >>> )

В нас «завелися» сусіди – хтось заїхав у номер за стіною. Звукоізоляції тут, треба сказати, ніякої – чутно все, про що вони говорять, чутно їх телевізор, хоча вони його вмикають і не досить гучно. Люди бояться тиші. А ще більше вони бояться «відстати від життя». Телебачення дає ілюзію причетності до ритму пульсу великого світу.
Найближчі сусіди У. та В. попросили їх переселити, не витримали, бідолашні. Розлякали їх таки. Бо У. та В. теж бояться тиші, але телебачення їм замало.
Це, власне, наш останній день тут, увесь завтрашній пройде в дорозі. Звична погода повернулася, вогкий пронизливий вітер несе дрібний мокрий сніг, і знову темно.

( темні дерева крига закує... )

- Бачили вовків.
- Іііі!.. І шо?
( warning! Обсценна лексика і листочки в контровому сонці )

Цього разу ніяких наметів, швидкорозчинних макаронів, смердючого плацкарту і невизначеності завтрашнього дня. Натомість «all inclusive», більярд, wi-fi (ооо, за це можна на багато що закрити очі!), мощені доріжки, дерев`яні котеджі, кальян-сауна-форель-на-грилі, словом, «нормальний відпочинок для нормальних людей», такого досвіду в мене ще не було. Ну от, тепер буде.



( що розкаже чергова дорога )

Літо. +38. Скажене серпневе сонце випікає очі, робить голову схожою на закипаючий зсередини кавун у мікрохвильовій печі. Маршрутка з Тернополя у дорозі довгих години півтори чи дві. Нескінчених. Забита маршрутка.

( не знайшли шлях у Тустань, поїхали до ч... у Чортків )

Download Bright Eyes for free from pleer.com

на вибілених замкових руїнах
сонячного містечка Кременець
сновигають потвори

"- А яка саме гора називається тут Чорною Горою? А то он хребет Чорногірський, а самої "Чорної Гори" в списку вершин щось не видно..."
О, Чорні гори - це щось з тої ж серії, що і Лисі. Чи не в кожному місті і селі, де є хоч якийсь примітний пагорбок, має бути своя, а то й не одна. Ну і тут теж є, а як же без неї. Тільки її тепер звуть "Піп Іван", завдяки, начебто, скелі на вершині, що нагадувала постать в рясі. Скелі вже давно нема, назва лишилася. І от невдача - "Попів Іванів" в Карпатах теж два. Всяко менше, ніж "Чорних гір".
І чого я вдруге туди перся? А за компанію... Та й на дах ще не лазив.

( егегегей!-парад на честь Дня Незалежності )

Легенду про озеро Несамовите я перевіряти не став. Не те, щоб боявся дощу в горах, навпаки, поблукати крізь каламутну непроглядну мрєч, відчуваючи себе наче на краю світу, так і лишилося поки незакритим питанням. Не знаю, просто... Рука не піднімалася кинути туди того камінця, звідкись я впевнений, що це було б... не ґречно.
( люди, рослини, і трохи іншої живності )

"У мене будуть "власні" Карпати. З мавками і гашеними вугляме."
Нехай не дикі таємничі Мармароси, а заходжена туристами Чорногора, але ж я і тут до ладу не був. Це її Гнат Хоткевич називав "таємним джерелом всіх рік, і потоків, і всіх народних казок, страшних переказів, легенд і ідеалів", це про неї його слова "Ось гніздо дощів, хранилище снігу, віковічне притулисько всіх озимнених і занадто гарячих! От де всі оті «Нечисті місця», «Прокляті озера», «Чортівські доли», «Дідчі верхи», всі зарослі непроходимим жерепом страшні полонини, зі схованками для ведмедів, вовків, диких кабанів і опришків!".
Нехай трохи людніше, та стежки ж і добре помарковані, і точно не загубишся, навіть не маючи досвіду. Нехай найпопулярніша, зате і найвища.



( Єк ми валандали си кичерами )


Download Nightwish Alpenglow for free from pleer.com