082008_032017 ◾ ◾ Чого шукати в Гостомелі.

Невеличке селище неподалік Києва, 10 хвилип приміською маршруткою, і за 9 гривень ти вже там. Здавалося б, розгляд численних столичних "сателітів", як то Вишневе, Бровари, Коцюбинське, Буча, чи от, Гостомель, у якості туристичних об'єктів викличе сміх а то й глузування, але ж будь де має бути щось, варте уваги. Хто ~~одного спекотного квітневого дня не мав змоги втекти кудись подалі~~ шукає, той знайде.
От Гостомель, наприклад, ще пам'ятає ВКЛ. Перша письмова згадка про місто датується 1494м роком, тоді великий князь литовський Олександр подарував Гостомль (буква "е" з'явилася в назві вже у ХХ ст.) князеві Івану Дашкевичу Львовичу Глинському.

Деякі дослідники місцевої історії вважають, що поселенню ще більше років, і ще раніше воно звалось Остомир. А по річці Ірпінь проходив кордон між слов'янськими племенами полян і древлян за часів Київської Русі.
Зараз і не скажеш, що тоді Ірпінь був судноплавним, з драговинними берегами, численними болотистими заплавами. У книзі "Український народ" етнограф Антоній Марцинківський наводить версію про походження назви річки від слов'янського "пін", що означає зупинка, пристань, вир у річці, загата, та префікса "ір", від видозміненого "Юр", імені давнього божества, у християнізованому варіанті святий Юрій. "Діяльність" його пов'язана з весняною обрядовістю, вступом весни у свої права. Покровитель хліборобства і скотарства, святий Юрій "відмикає ключами землю".
Гостомель називають селищем мостів, адже його кордони обмежуються мостами, що з'єднують протилежні береги і дороги.

Під одним з них: добре ховатися від спеки і дуже затишно. Було. Доки не прийшли місцеві відпочивати. Голосно балакати на самому мосту, пити пиво і плювати вниз сємки.

1614 року місту було надано Магдебурзьке право, двічі на рік (на свята Покрови 14 жовтня, і Дмитра - 8 листопада) у центрі біля церкви відбувалися ярмарки.

"Цей пам'ятний знак встановлений на честь Магдебурзького права.." - у центрі міста, посеред облаштованого парку відпочинку.

А цей - ~~не інакше, замаскований некронський моноліт~~ "Дубова алея на честь ювілею 2000річчя Різдва Господа нашого Ісуса Христа". Жодного дуба в радіусі 20 метрів ми не знайшли. Майстерно закамуфльований у придорожніх кущах (не одразу й помітиш!), цей гранітний конструкт суворо попереджає, що він під охороною Святого Духа.

В Гостомелі народився Федір Артеменко, відомий як 'отаман Орлик', петлюрівець і партизанський ватажок, чиї загони у 20х роках ХХ ст. діяли у цій місцевості проти більшовиків.
Гостомель пам'ятає козаччину: під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького Гостомель стає козацьким сотенним містечком Київського полку, не оминув його і гайдамацький рух. Окраса селища, Свято-Покровська церква, була заснована за ініціативою полковника гайдамацького загону Семена Палія. На той момент (1770 рік) храм був дерев'яним, до теперішнього часу декілька разів перебудовувався, і зараз найстаріше, що збереглося у споруді - дерев'яний барабан центральної бані, і той вже 1890 року, а не раніше.

Щодо гостомельської церкви, ось що пише вікі: "...також очевидним є факт, що церкву відбудовували з розмахом. Суміш матеріалів і порушення історичності культової споруди фактично унеможливлює занесення храму до числа історико-архітектурних пам'яток".
Центральна вулиця міста, безмежно довга - ми дійшли до будинку з 328м номером, і це ще був не кінець, нині теж іменується Свято-Покровська. Та до недавнього часу так ще не було, отож чи не на половині дворів ще висять старі таблички і свідчать: "вулиця Леніна". Згодом і їх замініть, але деякий час це явище ще можна буде спостерігати у багатьох невеликих містах: два культи - православний і комуністичний, з ненавистю позирають одне на одного, і, якщо завмерти і дослухатись, то навіть можна почути, як вони тихесенько сичать.

Магдебурзьке право є? То має бути і ратуша! Ну... Хоча б щось її символізує.

У Гостомелі є промисловість - загалом, жива, діюча, і успішна. Зокрема склозавод, та АНТК "Антонов", про що нагадує:

"Знищити Сірожу - ось такі дива, може білий порошок, розсипаний з АН-2"(с)Вітчизняний кавер на "Йожина з бажин"
То шоб ви знали, як виглядає отой самий АН-2.

Є і таке (але де ж його нема!).

...особливо для тих, чия душа лежить до... той знайде.

А коли говорити про "типовий вигляд міста", то він буде скоріше таким:

Меморіал чорнобильцям.

Мирний атом - блискучий, теплий. Можна погладити.

Озеро. Загалом їх у Гостомелі 8, а окрім річки Ірпінь є ще й друга - Рокач. Вище, на фото з мостом, то вона і є.

Маркетинг 80го рівня: убивчий брендинг і ще більш убивчий дизайн біля мосту через Ірпінь.

Гастрономчик на пагорбі неподалік того самого 328го номеру. Стояче повітря над нагрітим асфальтом, важкі тягучі години післяполуденної беззмістовності, жодного руху нічого і нікуди на пустих вулицях, жодної живої душі, все життя спинилося між молотом і ковадлом біснуватого весняного сонця і асфальту. Всередині пластикової коробки кіоска стомлена дівчина слухає "радіо-рокс", робить гірку каву, з приймача звучить щось старе "Металліки". І атмосфера нагадує якісь кіношні невеличкі американські містечка посеред пустелі, де майже ніколи нічого не відбувається; ~~І я - Джим Рейнор і - це-Мар-Сара;~~

Опа-опа... Тепер ви знаєте, де це.

В Гостомелі є ще одна визначна місцева принада, власне те, чого ніде більше немає точно - недобудований капвей. Та ми до нього не дійшли, бо треба було хоча б карту глянути спочатку. А він там був - десь у тому напрямку, де все-таки закінчується Свято-Покровська вулиця.