"Культове місце".

[082008_032017]

Я кликав її у свої сни; Лишав незримі сліди, витираючи кров з подряпин об нагріте сонцем каміння, щоб знаходити ці стежки звідти, де забуваєш усе інше.
А може бути й так: не пройде місяця, як знову опинишся на Чорногорі.


Цілком відчутно і матеріально, поряд із тими живими, з ким давно мріяв потрапити у якісь такі умови. Еге, скучив за святою безтурботністю наших минулих фестивалів, (з яких, власне, все й почалося) що й казати. Ми бачимося з ними не так часто, у кожного своє життя, і наші коридори буття не часто перетинаються, вони більше тримаються разом, я завжди був трохи окремо, трохи іншим, дивакуватим, але, чомусь таки не чужим, і, не зважаючи на розбіжності, минають роки, а вони все ж пам'ятають про мене.

Тут побільшало круків, нове покоління саме стає на крило. Не всі з них переживуть зиму, а у високому серпневому небі, як стихне вітер, у миттєвій тиші можна зненацька почути шелест їх крил над головою, зовсім близько, так зловісно і заспокійливо.
В ці дні на Чорногору лізе все - "і мертве, і живе, і ненарожденне", ну а ми шо - і ми полізли то ж це не кращий час, щоб шукати усамітнення і єднання з духом цього одвічного краю, та навіть натовпи туристів не в змозі поховати під галасом людської метушні її невичерпних таємниць.

Дземброня - місце не просте; (Та що тут взагалі просте, це ж Карпати). Не тільки тому, що я колись, ще не знаючи про неї нічого, спересердя туди декого послав: "...а куди хоч, іди, он, у Дземброню, аби геть з очей моїх!", і з тих пір жартома називав далеке заховане у горах село з екзотичною назвою "культовим місцем". Виявляється, на найближчій горі (а це не одноіменна вершина, це Вухатий Камінь) дійсно знаходиться стародавнє дохристиянське святилище. Це і є, в самому прямому сенсі, культове місце. Із лунками-(жертовниками?) біля каменів, схожих на голову бика, що дивиться у ту сторону, де сходить сонце у день літнього сонцестояння, зображеннями яйця, і жінки з косим хрестом на грудях. Тож, не дивно, чому перші люди, що прийшли сюди у прадавні часи, надавали їм особливого значення, щось справді є у тих каменях, схожих на велетенських застиглих ящірів, биків, та жаб. От ідеш, дряпаєшся ходженими стежками, все ніби видно навкруги, все зрозуміло і ясно, давно описано, вивчено, і відомо, от серпневе сонце не лишає схованки для мороку серед короткої щітки сухих золотистих трав, і погода зумовлюється суто логічними атмосферними явищами, он люди табунами бігають у яскравих спортивних куртках, попереду, ззаду, одні прямують вверх, інші вниз, от мобільний зв'язок на першій-ліпшій найближчій вершині, от телефон рятувальної служби, якщо вже зовсім на крайній випадок. А все ж. Іноді, буває, як, задихавшись, сядеш перепочити, наче спиною, бува, вловиш те відчуття, ніби щось дивиться на тебе. І озирнешся занепокоєно, та погляд знайде лише: просто черговий випираючий камінь. До речі, гарний, он як відтінюють вечірні промені лимонно-жовтий лишайник на ньому. Справді схожий на істоту, що зацікавлено схилила голову на бік. Або он ті двое броньованих змій перед самим крутим схилом - сидять, дивляться вниз, щось радять одне з одним. Не поворухнуться, заклякли, як і всі вони тут. Може, і ні про що всі ці фігури, суха природна випадковість розкиданого вмісту льодовика, як форма калюжі від розлитої склянки води твоєю рукою, та все вперто не відпускає думка про якусь драму, що сталась тут поміж дивними неземними створіннями, в той час, як гори ще були молоді.

Саму назву "Дземброня" вчені пов'язують із зубром, наче з давньослов'янської запозичена його румунська назва "zimbru". Чи водилися вони колись тут, чи завдяки тотемній тематиці святилища(бик вважається одним з ключових символів чорногірського святилища, у багатьох ранніх культурах союз землі і сонця зображався як жіноча фігурка богині на бику або рогатому троні), а може, і те, і інше.
Саме ж село Дземброня ще можна відзначити тим, що (оооо, напарнику, ми коли з тобою дивилися його на карті, і близько не уявляли, яка це насправді !така! ду.. !криївка! у дідь... рогатого_сонячного_бога на рогах!..) туди транспорт ходить з найближчого райцентру один раз на день, а дороги такі, що приватні перевізники беруть вчетверо дорожче за ці 14 км, аніж нормальною дорогою за 30, і ще й не кожен згодиться їхати. Також вона буде до вподоби любителям рафтингу, тут це збочення діло встигло добряче розвитися.







"хіпстєрок"!






Статечна мусульманська родина замерзаючі з Івано-Франківська.




Минув місяць, а повітря тут вже зовсім інше. Зараз вже воно пахне не вітром і травами, а водою, осінню, холодом. На сонці ще жарко, та коли з-за гір насувається тінь, стає якось не по-серпневому зовсім. І тоді усім тілом усвідомлюєш, що це Чорногора, і це вже не безтурботні забавки середини літа, тут вже може бути не на жарт холодно. А це ж іще немає вітру. І дощу теж немає. М. вдягає всі теплі речі, що є, осінню куртку і шапку, вона сидить біля ватри, а навкруги бліде холодне небо, пожухла трава, темний жереп, далекі обриси гір, і на її шапці такі затишні, теплі і домашні вовняні кульки кольору осінніх трав, і холонуть руки, і це все чимось химерно нагадує картину суворого побуту північних народів десь на краю світу, неласкавого літа у тундрі. І ніби не існує нічого за межами кола світла круг вогнища, тільки невеличка галявина в горах, шестеро живих, і я, і п'янкий аромат смерекового диму у вогкім холоднім повітрі, що пахне осінню.

Comments

[syllektis.livejournal.com]

это так здорово, когда есть собственные горы настоящие..

[an-taro.livejournal.com]

вот да.
От самой мысли, что можно в любой момент в принципе без особых трудностей махнуть туда - отрадно.

[brother-juniper.livejournal.com]

Клёво то как)

[an-taro.livejournal.com]

да-да
вот бы ещё "электрички" не бегали туда-сюда, эх
но чтоб без "электричек" то надо в какие-нибудь Горганы идти, они чуть пониже Чорногоры, но и бегает там всяких сильно поменьше

[shn.livejournal.com]

мии
круть какая
фоточки совсем мистические, сияют
репортажик очень понравился :) затягивает

[an-taro.livejournal.com]

*стоїть
хатина
уууу Дземброні!
під самим
лісом
за селом
там гуцул
з Альфа-
Оріону!
йому
давноооо
все влом!*


(поётся на мотив "The house of rising sun")

[shn.livejournal.com]

ляляля)

[postalovsky-a.livejournal.com]

о, Дземброня!

[an-taro.livejournal.com]

у тебя с ней тоже всё непросто? :)

[daria-me.livejournal.com]

надо бы сходить, однако.
красивый пост, вдохновляет :)

и кто-то таки приболел Карпатами))

[an-taro.livejournal.com]

ха, так давно и основательно!
года ещё с 2012го

[ta-volga.livejournal.com]

Зло неотразимо. :)