2016-08-15 16:37
082008_032017
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
- Ади, йдеш... То знову ти?
І розходиться туман, що ховав від людських очей Несамовите, і ясна безвітряна ніч являє крижані колючі зорі.
Ніде більше так не блищить роса розсипами діамантів у промені ліхтаря, і дзвенить разом з ними в унісон, наче тонким лезом по кришталю, і світанок розливається кривавим золотом.

там скам'янілі потвори приречені довіку з тугою дивитися у небо.

І розходиться туман, що ховав від людських очей Несамовите, і ясна безвітряна ніч являє крижані колючі зорі.
Ніде більше так не блищить роса розсипами діамантів у промені ліхтаря, і дзвенить разом з ними в унісон, наче тонким лезом по кришталю, і світанок розливається кривавим золотом.
там скам'янілі потвори приречені довіку з тугою дивитися у небо.
і темні підземні володіння мертвих під тим корінням.





Я припадав до тої кам'яної землі, благаючи врівноваженості і спокою, її одвічної незворушності, і гори відзивались мовчазно, у них цього вдосталь.
(no subject)
(no subject)
(no subject)